Багато
дорослих і досі не знають, як прищепити дитині любов до мистецтва. З чого
почати – з музею, галереї, книжок-картинок? Посібник французької письменниці Француази
Барб-Ґалль «Як говорити з дітьми про мистецтво» – для батьків, які
розуміють важливість культури у процесі виховання дитини. Це практичний
порадник – як зробити похід у музей не нудним, як зацікавити дитину тією чи
іншою картиною, як побачити на картині те, що бачить молодший споглядач тощо. А
ще – відповіді на запитання, які нерідко бояться поставити дорослі: чим
відрізняються різні стилі й техніки, чому якась «мазанина» вважається шедевром,
як малювали в давні часи й тепер… Як бонус – короткий аналіз найвідоміших
шедеврів образотворчого мистецтва. Озброївшись книжкою Барб-Ґалль, можна йти з
дітьми в будь-який музей і не боятися, що ви чогось не знатимете або дитині
буде нецікаво. Звісно, ніхто не гарантує, що після цього дитина полюбить
мистецтво, але хіба не варто спробувати?
Що
тут особливо хорошого:
- Простота композиції. Є вступ, із якого розумієш,
як узагалі наважитися повести дитину в музей. Не боятися, що вона буде ганяти і
їй буде нецікаво. А в ідеалі – зробити похід цікавим. Є логічні розділи про
мистецтво, зрозумілі навіть людям, далеким від культурології. Просто пояснено
про сучасний і класичний живопис. І мій улюблений розділ запитань і відповідей.
Виглядає він отак: картина й купка запитань, які можуть виникнути в дітей того
чи іншого віку (від наймолодших до підлітків). Відтак – відповіді, все логічно.
Запитання змушують вдивлятися в картини й спонукають до детального розглядання.
Єдиний мінус – після цього хочеться побачити полотна в музеях, а музеї все-таки
десь у Європі. Зате спонукає за тим-таки алгоритмом вирватися в місцевий музей
і подивитися, чим ми багаті.
- Окремо виділю цей розділ запитань і відповідей.
Повторюю: це дуже хороший порадник. Попри те, що у ваших дітей скоріш за все
виникнуть інші запитання, бо вони бачитимуть перед собою інші картини, все ж логіку
можна зрозуміти.
- Практичні поради. Не йти в музей у погану погоду.
Не підганяти дитину. Обов’язково зайти в кав’ярню, придбати якийсь сувенір.
Спробувати подивитися на експонати з точки зору дитини в буквальному сенсі –
ставши на її рівень зросту. Записуйте)
Із
мінусів (про кілька
коректорських недоглядів мовчу). Це, звісно, не збірка репродукцій картин, тому
окремі деталі, про які мовиться в тексті, розгледіти буде складно. Також мінус
– контекст. Останнім часом надія побачити це все добро в європейських музеях
згасла, побачивши стрімкий доземний курс гривні. Але оскільки це методологія,
то будь ласка – накладаймо її на вміст українських музеїв і вперед :)
Француаза
Барб-Ґалль. Як говорити з дітьми про мистецтво / Переклала з французької Софія
Рябчук. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015.
Матеріали сайту: http://nechytaiko.blogspot.com/2015/03/blog-post.html
Комментариев нет :
Отправить комментарий