«… У сім’ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають
потім гілки, квіти, плоди…»
(В. Сухомлинський)
Виховання
дитини в сім’ї – питання дуже важливе, і
до нього потрібно відноситися цілком свідомо. Отже родина може виступати в
якості як позитивного, так і негативного фактора виховання.
Сімейне
виховання – основа в становленні будь-якої дитини, це фундамент, на якому
будуватиметься все подальше її життя.
Сучасна
родина являє собою сімейний колектив, де кожен його член має право бути
почутим. Але батьки і діти відрізняються тим, що дорослі керують сім’єю, а діти
виховуються в сім’ї. При цьому батьки повинні розуміти, що в родині вони не
безконтрольні хазяї, а тільки старші, відповідальні члени сімейного колективу.
Якщо ця думка буде добре зрозуміла, то правильно піде й уся виховна робота.
У повній родині дитина звикає з
самого малечку до колективу, здобуває досвід взаємного зв’язку, що дуже важливо
для виховання. А якщо в родині є діти різного віку, то є і можливість
вправлятися в різних видах людських відносин.
Якщо батьки не живуть разом (так звані
неповні сім’ї), то діти часто стають предметом звади між батьками, що дуже
болісно відбивається на їх вихованні. Діти у таких сім’ях почувають себе
недолюбленими, неповноцінними, їм притаманна нестриманість, тривожність. Батьки
у таких сім’ях повинні перш за все думати про дітей, не заставляти їх обирати
одного з батьків, не ставити дітей у глухий кут. Слід пам’ятати, що які
завгодно незгоди можна вирішувати більш делікатно, можна приховувати від дітей
свою ворожість до колишнього чоловіка або дружини, що дозволить дитині
почуватися необхідною обом батькам, любимою ними обома.
У зв’язку з
особливою виховною роллю родини виникає питання про те, як зробити так, щоб
максимізувати позитивні й звести до мінімуму негативні впливи родини на
виховання дитини. При цьому слід пам’ятати, що у вихованні маленької людини
важливо досягти єднання, морального зв’язку батьків з дитиною. Дуже важливо,
щоб те, чому батьки учать дитину, підкріплювалося конкретними прикладами, щоб
вона бачила, що в дорослих слова не розходяться з ділом.
Під час
виховання дитини в сім’ї дуже часто між батьками виникають розбіжності,
суперечки або деякі конфліктні ситуації.
Причин їх
виникнення може бути безліч. Однією з причин можуть бути відмінності у виховному
досвіді батьків, який був засвоєний ними ще у власному дитинстві. Нерідко
провокаторами розбіжностей виявляються бабусі. Спогади про свої батьківські
ролі сприймаються ними кілька ідеалізовано. Це підштовхує їх до критики своїх
дітей - молодих батьків, що призводить до конфлікту між батьками.
Під час виникнення конфліктної ситуації:
Перше
завдання для батьків – знайти загальне рішення (переконати один одного, найти
компроміс тощо). Коли один батько приймає рішення, він обов’язково повинен
пам’ятати про позицію іншого.
Друге
завдання – зробити так, щоб дитина не бачила протиріч у позиціях батьків. Тобто
обговорювати спірні питання краще без неї. Батьки, приймаючи те або інше
рішення, повинні на перше місце ставити не власні амбіції, а інтереси дитини.
Трете
завдання – вжити усіх можливих заходів щоб дитина почувала ніжність, любов,
незамінність.
Якщо
самостійно конфліктну ситуацію вирішити не є можливим, то слід звернутися до сімейного психолога або в дитячий
реабілітаційний центр до профільного фахівця.
Література
1. Дитина в сім'ї [Текст] / упоряд. Т. Науменко. – К. : Редакції
загальнопедагогічних газет, 2005. – 128 с. – (Бібліотека «Шкільного світу». Дитячий садок. Бібліотека)
2. Козак Н.
Робота з батьками: нові підходи / Н. Козак // Дошкільне виховання – 2000. – №7. – С. 14–15
3. Сім’я і
дитячий садок: умови, шляхи та засоби гуманізації взаємин: методичні матеріали
на допомогу керівникам дошкільних закладів
/ [Упорядник
О. Л. Кононко]. – К.: Освітянин. – 88
с. – (Київ. Між регіон. Ін.-т удоскон. вчителів ім. Б. Грінченка).
4.
Королюк С. В. Співпраця дошкільного навчального закладу з
батьками задля розвитку особистості дитини / С. В. Королюк // Менеджмент
керівників дошкільних навчальних закладів. Освіта Полтавщини: Часопис / [ред. С. В. Королюк] –
Полтава: ПОІППО, 2009 – № 18. – С.
10–16.
Комментариев нет :
Отправить комментарий