Найважливішим у житті дитини є виховання в сім’ї. Воно вважається тією основою, на якій будуються всі подальші життєві шляхи малюка. Батьки ж завжди бажають своїм дітям добра. Їх мрія - виховати дитину здоровою, щасливою, самостійною, чуйною тощо. Але у цьому процесі батьки можуть зіткнутися з безліччю труднощів і бар’єрів.
Самостійність неможливо виховати жорстким контролем; шанобливе ставлення до інших людей не вдасться прищепити, якщо ображати і принижувати малюка; чуйність не з’явиться у дитини, якщо до її потреб не ставитися чуйно; відстоювати свої інтереси малюк зможе тільки тоді, коли його інтереси поважаються в сім’ї, та коли він удома може висловлювати свою незгоду з думкою мами чи тата.
Що варто робити, щоб проблеми батьків і дітей стали рідкісними, поодинокими? Є декілька моментів, які зможуть допомогти знайти відповідь на це запитання.
«Некерована дитина». Характер дитини починає найбільш яскраво проявлятися у перехідний вік (або кризовий період). У дітей з’являється свавілля і неслухняність, а у батьків – «головний біль». Щоб зрозуміти, чому дитина абсолютно перестала слухатися, насамперед, потрібно розібратися в причинах такої поведінки.
Отже, винні кризи, які проявляються в певні періоди життя дітей. Здається, що діти намагаються випробувати своїх батьків на міцність. Малюки й самі не знають, чому так поступають. У ці періоди діти намагаються отримати нові знання, познайомитися з поганим і хорошим, а батькам необхідно допомогти їм в цій складній справі.
При цьому, дорослі повинні знати, що малюк - це особистість зі своїми бажаннями, потребами та інтересами. Він має право вчинити так чи інакше. Завдання ж батьків - невелике коректування дій своїх дітей. Дитина може поводитися свавільно, якщо дорослі вибрали неправильні методи виховання. Непослух дитини може пояснюватися і проблемами в сім’ї (невмінням спілкуватися один з одним, частими сварками тощо).
З метою вирішення проблеми «некерованої дитини» слід навчитися домагатися уваги дитини. Слід показати на власному прикладі, як потрібно правильно діяти. Треба навчитися більше слухати дитину, ніж їй щось говорити. Спілкуватися з дитиною необхідно за тим зразком, який хотіли б бачити по відношенню до себе.
«Мама дозволяє, а тато забороняє (чи навпаки)». Існує поняття материнської та батьківської любові. Мама любить свою дитину вже за те, що вона є. Така любов існує з самого початку життя малюка. Батьківську ж любов потрібно заслужити (дисципліною, досягненнями, відповідністю очікуванням тощо). Чому ж виникають негаразди у відношеннях між батьками та дітьми? Часто проблеми криються в неправильному розумінні батьками самого процесу виховання. Якщо один з них робить зауваження малюку, то інший з батьків не повинен втручатися й змінювати попередні вказівки. За таких обставин малюк не зможе зрозуміти, що дійсно добре, а чого робити не слід.
Батькам потрібно пам’ятати, що у вихованні дитини вони є єдиною командою. Тому повинні бути спільними як методи спілкування, так і лінія виховання.
«Погані звички малюка». До поганих звичок можна віднести: смоктання пальця, непосидючість на стільці, обгризання нігтів, колупання в носі тощо. Найчастіше погані звички з’являються у малюка якщо йому зле, якщо він наданий самому собі, якщо батьки до нього не проявляють достатньо любові. Але не варто забувати і про причини медичного характеру.
Такі звички не представляють ніякої небезпеки малюку. Але від них можна і потрібно дітей відучувати. Робити це слід поступово.
Смоктання пальця. Часто діти смокчуть не тільки палець, але і куточок ковдри, ручку та інше. Ці звички можуть закріпитися і стати умовним рефлексом.
Діти гризуть нігті. Таке можливо в двох випадках: коли вони зворушені або схвильовані. Вони й самі не помічають, в який момент це відбувається. Звичка посилюється, якщо батьки хочуть бачити в дитині генія і вимагають від нього того, що йому не під силу. З одного боку, дорослі намагаються боротися з неправильною поведінкою дитини, з іншого – тільки підсилюють її своїми вимогами.
Більш дієвим способом у подоланні звичок щодо полювання гризти нігті, смикати волосся або смоктати пальці буде рольова гра. Слід пограти з малюком у перукарню оговоривши правила: манікюр роблять тільки тим діткам, у яких сухі пальчик і красиві нігтики, зачіску – лише тим, у кого красиво прибране волосся. Тобто малюк повинен розуміти, які наслідки будуть виявлятися в результаті його власних дій. Такий підхід є більш дієвим, ніж покарання, читання лекцій або крику.
Іноді намагаючись відучити дитину від однієї звички, стикаємося з тим, що їй на зміну приходить інша. У такому випадку треба звернути увагу на відношення у самій родині. Щоб вирішити подібні проблеми батькам варто попрацювати між собою та над собою, проконтролювати власні звички. Слід пам’ятати, що дитина – наше дзеркальне відображення.
Отже, винні кризи, які проявляються в певні періоди життя дітей. Здається, що діти намагаються випробувати своїх батьків на міцність. Малюки й самі не знають, чому так поступають. У ці періоди діти намагаються отримати нові знання, познайомитися з поганим і хорошим, а батькам необхідно допомогти їм в цій складній справі.
При цьому, дорослі повинні знати, що малюк - це особистість зі своїми бажаннями, потребами та інтересами. Він має право вчинити так чи інакше. Завдання ж батьків - невелике коректування дій своїх дітей. Дитина може поводитися свавільно, якщо дорослі вибрали неправильні методи виховання. Непослух дитини може пояснюватися і проблемами в сім’ї (невмінням спілкуватися один з одним, частими сварками тощо).
З метою вирішення проблеми «некерованої дитини» слід навчитися домагатися уваги дитини. Слід показати на власному прикладі, як потрібно правильно діяти. Треба навчитися більше слухати дитину, ніж їй щось говорити. Спілкуватися з дитиною необхідно за тим зразком, який хотіли б бачити по відношенню до себе.
«Мама дозволяє, а тато забороняє (чи навпаки)». Існує поняття материнської та батьківської любові. Мама любить свою дитину вже за те, що вона є. Така любов існує з самого початку життя малюка. Батьківську ж любов потрібно заслужити (дисципліною, досягненнями, відповідністю очікуванням тощо). Чому ж виникають негаразди у відношеннях між батьками та дітьми? Часто проблеми криються в неправильному розумінні батьками самого процесу виховання. Якщо один з них робить зауваження малюку, то інший з батьків не повинен втручатися й змінювати попередні вказівки. За таких обставин малюк не зможе зрозуміти, що дійсно добре, а чого робити не слід.
Батькам потрібно пам’ятати, що у вихованні дитини вони є єдиною командою. Тому повинні бути спільними як методи спілкування, так і лінія виховання.
«Погані звички малюка». До поганих звичок можна віднести: смоктання пальця, непосидючість на стільці, обгризання нігтів, колупання в носі тощо. Найчастіше погані звички з’являються у малюка якщо йому зле, якщо він наданий самому собі, якщо батьки до нього не проявляють достатньо любові. Але не варто забувати і про причини медичного характеру.
Такі звички не представляють ніякої небезпеки малюку. Але від них можна і потрібно дітей відучувати. Робити це слід поступово.
Смоктання пальця. Часто діти смокчуть не тільки палець, але і куточок ковдри, ручку та інше. Ці звички можуть закріпитися і стати умовним рефлексом.
Діти гризуть нігті. Таке можливо в двох випадках: коли вони зворушені або схвильовані. Вони й самі не помічають, в який момент це відбувається. Звичка посилюється, якщо батьки хочуть бачити в дитині генія і вимагають від нього того, що йому не під силу. З одного боку, дорослі намагаються боротися з неправильною поведінкою дитини, з іншого – тільки підсилюють її своїми вимогами.
Більш дієвим способом у подоланні звичок щодо полювання гризти нігті, смикати волосся або смоктати пальці буде рольова гра. Слід пограти з малюком у перукарню оговоривши правила: манікюр роблять тільки тим діткам, у яких сухі пальчик і красиві нігтики, зачіску – лише тим, у кого красиво прибране волосся. Тобто малюк повинен розуміти, які наслідки будуть виявлятися в результаті його власних дій. Такий підхід є більш дієвим, ніж покарання, читання лекцій або крику.
Іноді намагаючись відучити дитину від однієї звички, стикаємося з тим, що їй на зміну приходить інша. У такому випадку треба звернути увагу на відношення у самій родині. Щоб вирішити подібні проблеми батькам варто попрацювати між собою та над собою, проконтролювати власні звички. Слід пам’ятати, що дитина – наше дзеркальне відображення.
Дитяча жорстокість. Як розпізнати жорстоку дитину? Треба звернути увагу на її поводження з тваринами (мучить їх, б’є), на те які дії здійснюють герої казок, що складає (малює) малюк, як він відноситься до оточуючих (близьких, товаришів). Якщо є хоча б один із перелічених проявів, то по-перше слід з’ясувати причини такої агресії.
Найбільш поширеними причинами дитячої жорстокості є цікавість або ж нерозуміння. Якщо малюк смикає кошеняті шерсть, тягне його за вуха або хвіст, це не завжди означає, що дитина робить це усвідомлено. З одного боку малюк перевіряє, що буде, якщо смикнути кошеня за вуса або шерсть. З іншого - просто не розуміє, що тварині може бути боляче. У такому випадку слід пояснити дитині наслідки її дій.
У випадку наявності в сім’ї старшої дитини, яка поводиться жорстоко, а малюк повторює її дії, слід враховувати, що брат або сестра є для нього предметом наслідування. І малюк поки ще не усвідомлює, що це погано. У такому випадку батькам слід замислитися, де і які помилки вони допустили у вихованні першої дитини. Щоб такого не відбувалося, треба дорослим самим не допускати жорстокості у відношеннях з оточуючими, виховувати своїх дітей у добрі, учити їх піклуватися про інших.
Треба шукати будь-яку можливість, показувати малюкові правильне поводження з тваринами, дорослими та однолітками. Читаючи малюку казки треба обговорювати з ним вчинки героїв. Проходячи вулицею і спостерігаючи нехороші ситуації, пояснюйте, чому так чинити не можна. Один з кращих способів вирішити проблеми у вихованні дитини – зразкова поведінка її батьків.
Поради
• Дитина - не засіб для втілення батьківських задумів та бажань.
• Не принижуйте дитину і не зганяйте на неї свою злість.
• Будьте чесними зі своїми дітьми.
• Не обмежуйте дитині свободу вибору.
• Не наказуйте, а пояснюйте.
• Співпрацюйте зі своєю дитиною.
• Не порівнювати дітей між собою.
Найбільш поширеними причинами дитячої жорстокості є цікавість або ж нерозуміння. Якщо малюк смикає кошеняті шерсть, тягне його за вуха або хвіст, це не завжди означає, що дитина робить це усвідомлено. З одного боку малюк перевіряє, що буде, якщо смикнути кошеня за вуса або шерсть. З іншого - просто не розуміє, що тварині може бути боляче. У такому випадку слід пояснити дитині наслідки її дій.
У випадку наявності в сім’ї старшої дитини, яка поводиться жорстоко, а малюк повторює її дії, слід враховувати, що брат або сестра є для нього предметом наслідування. І малюк поки ще не усвідомлює, що це погано. У такому випадку батькам слід замислитися, де і які помилки вони допустили у вихованні першої дитини. Щоб такого не відбувалося, треба дорослим самим не допускати жорстокості у відношеннях з оточуючими, виховувати своїх дітей у добрі, учити їх піклуватися про інших.
Треба шукати будь-яку можливість, показувати малюкові правильне поводження з тваринами, дорослими та однолітками. Читаючи малюку казки треба обговорювати з ним вчинки героїв. Проходячи вулицею і спостерігаючи нехороші ситуації, пояснюйте, чому так чинити не можна. Один з кращих способів вирішити проблеми у вихованні дитини – зразкова поведінка її батьків.
Поради
• Дитина - не засіб для втілення батьківських задумів та бажань.
• Не принижуйте дитину і не зганяйте на неї свою злість.
• Будьте чесними зі своїми дітьми.
• Не обмежуйте дитині свободу вибору.
• Не наказуйте, а пояснюйте.
• Співпрацюйте зі своєю дитиною.
• Не порівнювати дітей між собою.
Комментариев нет :
Отправить комментарий