НА ШЛЯХУ ДО ЯКІСНОЇ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: АКТУАЛЬНІСТЬ ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ В ІГРОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧСНИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

НА ШЛЯХУ ДО ЯКІСНОЇ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: АКТУАЛЬНІСТЬ ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ

В ІГРОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧСНИХ ДОШКІЛЬНИКІВ 

 

Коченгіна М.В.,

завідувач секції розвивального навчання

кафедри методики дошкільної

та початкової освіти

Харківської академії неперервної освіти,

канд. пед. наук,

Прагнучи до європейських стандартів якості життя, кожен громадянин нашої країни, як і українське суспільство в цілому, має усвідомлювати власну відповідальність за створення умов для ствердження в Україні європейських цінностей – гідності, рівності, здорового способу життя та ін. Але повагу до прав і свобод дитини або дорослої людини, до сімейного життя, прав чоловіка та дружини не можна починати виховати лише в якійсь одній категорії громадян країни. Не можна навчати дошкільників цінувати здоровий спосіб життя, поважати мати й батька, якщо діти спостерігають у житті найрідніших людей неповагу до прийнятих у суспільстві етичних і моральних норм. До того ж на формування ціннісних орієнтирів дітлахів сьогодні здійснюють потужний вплив засоби масової інформації. Тому паралельно з вихованим процесом для дітей, необхідно здійснювати педагогічну та здоров’язбережувальну просвіту їхніх батьків. 

Результати досліджень зарубіжних фахівців (В. Абраменкова,                      О. Смирнова, М. Соколова, фахівці Міжнародної асоціації гри), які вивчають питання формування та розвитку особистості дитини засобами гри,  аспекти реалізації права дитини на гру, свідчать про негативні тенденції у формуванні ігрової діяльності сучасних дошкільників.  Результати наших досліджень, які проводяться протягом шести останніх років, підтверджують висновки зарубіжних учених. 

У нашій публікації ми хочемо привернути увагу прогресивної спільноти нашої країни до регресивного змісту деяких сюжетно-рольових ігор сучасних дітей, у яких дошкільнята імітують сімейні застілля, уживання батьками алкогольних напоїв, сварок між татом і матір’ю тощо. Якщо сьогодні ми не вплинемо на ситуацію, що склалася, це негативно позначиться на стані фізичного, духовного та психоемоційного здоров’я громадян, загальмує евроінтеграційні зміни в країні.

У чинних освітніх програмах для дітей дошкільного віку наводяться переліки ігор, у які повинні грати діти [2; 3; 4; 5]. Традиційно згадуються рухливі ігри («У квача», «Піжмурки», «Третій зайвий», «Коти та миші» тощо), сюжетно-рольові ігри («Доньки-матері», «Сім’я», «Лікарня», «Школа», «Магазин», «Космонавти»  тощо), конструкторсько-будівельні та ін. На нашу думку, популярність багатьох ігор, їхній зміст зумовлено особливостями часу, у який вони набували своєї популярності – культивування інституту сім’ї, шанування материнства та батьківства, масштабні будівництва, підкорення людиною космосу, відсутність Інтернету та комп’ютерних ігор.

Час минає. Змінюються соціокультурні умови життя людей у нашій країні, у світі. Ці зміни об’єктивно спричиняють і зміну тематики та сюжетів дитячих ігор, впливають на характер взаємин дітей одне з одним. Демонстрація по телебаченню мультфільмів про Бетмена, Людину-павука, черепашок Ніндзя зумовила виникнення ігор, у яких хлопчики наслідують героїв цих мультфільмів. Імітація хлопчиками бійок черепашок-ніндзя ще п’ять – три роки  тому змушувала хвилюватися, перш за все, вихователів дошкільних навчальних закладів, які намагалися не допустити травмувань дітей під час цих ігор. Дівчаткам  нові ідеї для сюжетно-рольових ігор надають конкурси краси, мультфільми про фей Вінкс, подружок-монстрів. 

Але останнім часом діти все частіше грають в ігри та ігрові форми, демонструють ігрові дії, у яких відтворюють або імітують особливості життя дорослих людей – пияцтво, сварки в сім’ї, пологи, деякі інтимні відносини (поцілунки, розмови) та ін. Ці «новітні» ігри витісняють або замінюють сюжетно-рольові, які мають бути природними для дошкільнят.

Прокоментуємо небажані ігри, у які дошкільники намагаються грати під час самостійної вільної діяльності, під час режимних моментів.

1. Ігри, які об’єднує тема імітації вживання міцних алкогольних і слабоалкогольних напоїв.

v           Перший варіант гри – «Сімейне застілля». Моделюється вживання міцних алкогольних напоїв, промовляння тостів. Найчастіше в таку ігрову форму, яку можна також схарактеризувати як ігрову дію, діти грають у понеділок або вівторок (після якихось свят), під час сніданку, обіду та вечері. Розпочинається гра раптово, діти ніяк між собою заздалегідь не домовляються, але діють дуже злагоджено: піднімають чашки з компотом (чаєм), цокаються, кажуть слова «За молодих!», «З Днем народження! Щастя! Здоров’я!», «Будьмо!». На цьому «гра» закінчується.    

v           Інший варіант гри – «Відпочинок у кафе». Гра розгортається під час вільної самостійної діяльності. Діти створюють необхідне ігрове середовище – сервірують стіл: використовуючи предмети-замінники, ставлять на стіл «пляшки» та «чарки», створюють відповідну ігрову ситуацію. Уявляють, що вони відпочивають великою компанією в кафе або моделюють зустріч дорослих дівчинок-подруг, які спочатку п’ють пиво, а потім «переходять» до більш міцних напоїв. Такі ігри мають сюжет, тривалі в часі, супроводжуються діалогом учасників гри. Як правило, у такій грі діти наслідують власних мам.

v           Третій варіант гри – «Пікнік» («На шашлики»). У гру діти грають під час вільної самостійної діяльності. Діти продумують сюжет, розподіляють ролі. Гра передбачає етап підготовки до «виїзду на природу»: треба в крамниці купити спиртні напої.

v           Четвертий варіант гри (ігрової дії) – імітація ходи п’яної людини.  Починається гра раптово, триває недовго (1 – 2 хв.). 

2. Ігри, які можна об’єднати тематикою «Сімейні взаємини».

v           Перший варіант гри – «Сімейна сварка». У цій грі діти беруть участь, як правило дівчинка-«мама» та хлопчик-«тато». Вони імітують сварку чоловіка й дружини (тата й мами). «Сварка» виникає з різних причин – «мама купила не те пиво»,  «чоловік забрав банківську картку дружини».

v           Наступний варіант гри – «Тато-ледар». У цій грі хлопчик-«тато» постійно лежить на дивані й нічого не робить, тому що «втомився». Дівчинка-«мама» займається домашніми справами та виховує дитину.

v           Третій варіант гри – «Дотягни тата додому». У цій грі дівчинка-«дружина» намагається дотягнути свого нетверезого «чоловіка» додому.  

v           Іншими варіантами гри «Сімейні відносини» є «залицяння» хлопчика до дівчаток, що супроводжується обіцянками купити машину, подарувати каблучку, імітація дітьми поведінки власних мам на прогулянці (мами або розмовляють по мобільному телефону, або п’ють пиво та палять цигарки) тощо.

Наскільки імітація нездорового способу життя та життя дорослих стала поширеною серед сучасних дітей? Чи може це лише окремі випадки ігор дітей? Чи є нормою наслідування дітьми взаємин дорослих? Чи зникнуть небажані ігри з часом? 

  Для актуалізації проблеми процитуємо деякі документи.

Ø            «Алкогольна залежність в Україні вже давно перестала бути суто медичною проблемою. Вона сьогодні стоїть в одному ряду з найбільш поширеними захворюваннями, насамперед серцево-судинними та онкологічними, однак за економічними та соціальними втратами навіть перевищує їх» [8, с.128].

Ø            «Дослідження Інституту Горшеніна показали, що більшість дітей знайомиться з алкоголем досить рано: як вважають 70% батьків, їхні діти вперше пробують алкоголь ще у віці 11–16 років. Чверть опитаних батьків (23,3%  – припускають, що їхня дитина спробувала спиртні напої ще у віці 5–10 років» [8, с. 128].

Ø            «За даними ВООЗ (2011, 2015) Україна за рівнем споживання алкоголю на душу населення на рік займає відповідно п’яте та шосте місце в Європі» [8, с. 128].

Для надання відповідей на запитання щодо наслідування дітьми поведінки своїх батьків у своїх іграх скористуємося теорією соціальної навченості  шляхом наслідування, автором якої є Альберт Бандура (А. Bandura). Суть теорії – дитина може навчатися шляхом спостережень за поведінкою інших людей, наслідування. У наслідуванні розрізняють власне наслідування й ідентифікацію. Власне наслідування – відтворення конкретної реакції. Ідентифікація являє собою відтворення цілих паттнерів  (англ. – pattern, від лат. рatronus). Паттнер – модуль, стереотип або шаблон поведінки. Згідно з теорією А. Бандури, дитина формує когнітивний спосіб певної поведінкової реакції шляхом спостереження за поведінками значущих для неї моделей, імітації їхньої поведінки та ідентифікації. Моделлю для маленької дитини може бути її мати, батько, бабуся або дідусь, старший брат або сестра,  герой улюбленого  художнього або мультиплікаційного фільму. Надалі ця закодована інформація про поведінку зберігається в довгочасній пам’яті й слугує орієнтиром у діях дитини [9].. 

  Психологічні особливості соціального навчання дошкільників шляхом спостережень ураховано в Базовому компоненті дошкільної освіти, усіх чинних освітніх програмах для дітей дошкільного віку враховано [1; 2; 3; 4; 5; 6]:            1) «… Діти починають відображати в іграх події і ситуації не тільки                     з власного досвіду, а й такі, про які дізнались від дорослих, з книжок, з теле- і радіопередач» [2, с. 244]; 2) «…з’являються нові види ігор  (гра-фантазія, гра-стратегія, гра-імпровізація). Сюжети ігор усе частіше відтворюють реальність, у якій живе дитина; розширюється спектр ігрових ролей, ігрових дій, статево-рольових стандартів» [4, с. 161]; 3) «… Дитина моделює життя дорослих у довколишньому соціумі» [3, с. 98]; 4) «… Дитина намагається передати зміст життєвих вражень, а не лише їх зовнішній бік. Значно розширюється діапазон ігрових ролей, дитина… відтворює статево-рольові поведінкові стандарти» [3, с. 239]; 5) «Дитина розвиває гру від низки взаємопов’язаних предметних дій до відтворення за допомогою ігрових дій ігрового образу – ролі та привласнених відповідних способів дій та вчинків дорослих як взірців поведінки» [4,  c. 116-117].

Висновки.

1.   Наведені аналітичні дані не є характерними для всіх дітей дошкільного віку. Але, безумовно, простежується певна тривожна тенденція. І ситуацію, що склалася, не можна залишати без належної уваги. 

2.   Педагогічним працівникам дошкільних навчальних закладів необхідно дотримуватись рекомендацій щодо виховання культури сімейних взаємин, пропедевтики здорового способу життя, які містяться в чинних освітніх програмах для дітей дошкільного віку. Для того, щоб нівелювати негативний вплив соціального оточення на зміст і характер дитячих ігор, потрібно розробити систему заходів для вихованців дошкільних навчальних закладів та їхніх батьків.

3.   На рівні держави необхідно регулювати рекламу алкогольних напоїв по телебаченню.

Література

1.     Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник:             А.М. Богуш; авт. кол-в: Богуш А.М., Бєлєнька Г.В., Богініч О.Л., Гавриш Н.В., Долинна О.П. [ та ін. ]. – К. – 2012. – 64 с.

2.     Дитина: Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту: О.В. Огнев’юк, К.І. Волинець; наук. кер. програмою: О.В. Проскура, Л.П. Кочина, В.У. Кузьменко,                  Н.В. Кудикіна; авт. кол.: Г.В. Бєлєнька, Е.В. Бєлкіна, М.С. Вашуленко [та ін.]. – К.: Київ, ун-т ім. Б. Грінченка, 2012. – 492 с.   

3.     Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» / О.І. Білан, Л.М. Возна, О.Л. Максименко та ін. – Тернопіль: Мандрівець, 2012. – 264 с.

4.     Програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» (нова редакція). У 2 ч. Ч. ІІ. Від трьох до шести (семи) років / Аксьонова О.П., Аніщук А.М., Артемова Л.В. [та ін. ]; наук. кер. О.Л. Кононко. – Київ: ТОВ «МЦФЕР-Україна», 2014. – 462 с. 

5.     Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт». – Тернопіль: Мандрівець, 2012. – 104 с.

6.     Світ дитинства : комплексна освітня програма для дошкільних навчальних закладів / упоряд. : О.М. Байєр, Л.В. Батліна, А.М. Богуш та ін.; наук. керівник акад. А.М. Богуш; за заг. ред. Л.В. Батліної. – Тернопіль : Мандрівець, 2015. – 200 с.

7.     Україна 2020: демографічний та міграційний виміри безпеки: аналітична записки. – Український інститут публічної політики. – К., 2012.

8.        Щорічна доповідь про стан здоров’я населення, санітарно-епідемічну ситуацію та результати діяльності системи охорони здоров’я України, 2014 рік / за ред. Квіташвілі О.; МОЗ України, ДУ «УІСД» МОЗ України. – К., 2015. – 460 с.

9.        Bandura A. Social learning theory. N.Y., 1977.