Цікавий зарубіжний досвід розвитку навички читання Читаймо собакам уголос!

Кліффорд, Великий Червоний Собака з серії книжок Нормана Брідвелла

Хочете послухати казку на ніч? Безпритульні собаки теж, і завдяки Гуманітарному товаристві у Міссурі вони її почують. Програма книгодрузяк (Book Buddies Reading Program) тренує волонтерів від 5 до 16 років читати вголос для собак із притулків, таким чином допомагаючи дітям читати впевненіше, а псам – звикати до відвідувачів. 

    «Ми помітили, що дедалі більше врятованих нами тварин лякалися, соромилися і нервували потрапивши до притулку», – пояснює Джо-Еллін Клепацкі, освітня кураторка товариства. «На жаль, такі собаки мають менше шансів знайти новий дім, бо вони стережуться потенційних господарів. І ми також зауважили, що чимало дітей, які відвідали притулок під час екскурсій або літніх програм, питають, чим вони можуть допомогти».

      Протягом місяця тренувань юні волонтери вчаться спілкуватися з собаками. «Спочатку я проводжу їм екскурсію приміщенням, де живуть собаки», – каже Клепацкі. «Тоді ми сідаємо у класі і я прошу дітей заплющити очі та уявити, як це — бути собакою. Що вони бачать? Які звуки чують? Які запахи відчувають? Діти відповідають дуже влучно: засоби для прибирання, сеча… Один хлопчик навіть сказав, що відчуває страх інших собак. Ця вправа допомагає дітям відчути емпатію, поглянути на речі з точки зору собаки».

Кліффорд, Великий Червоний Собака з серії книжок Нормана Брідвелла

Хочете послухати казку на ніч? Безпритульні собаки теж, і завдяки Гуманітарному товаристві у Міссурі вони її почують. Програма книгодрузяк (Book Buddies Reading Program) тренує волонтерів від 5 до 16 років читати вголос для собак із притулків, таким чином допомагаючи дітям читати впевненіше, а псам – звикати до відвідувачів.

«Ми помітили, що дедалі більше врятованих нами тварин лякалися, соромилися і нервували потрапивши до притулку», – пояснює Джо-Еллін Клепацкі, освітня кураторка товариства. «На жаль, такі собаки мають менше шансів знайти новий дім, бо вони стережуться потенційних господарів. І ми також зауважили, що чимало дітей, які відвідали притулок під час екскурсій або літніх програм, питають, чим вони можуть допомогти».

Протягом місяця тренувань юні волонтери вчаться спілкуватися з собаками. «Спочатку я проводжу їм екскурсію приміщенням, де живуть собаки», – каже Клепацкі. «Тоді ми сідаємо у класі і я прошу дітей заплющити очі та уявити, як це — бути собакою. Що вони бачать? Які звуки чують? Які запахи відчувають? Діти відповідають дуже влучно: засоби для прибирання, сеча… Один хлопчик навіть сказав, що відчуває страх інших собак. Ця вправа допомагає дітям відчути емпатію, поглянути на речі з точки зору собаки».

Тепер Алекс, яка хоче стати ветеринаром, за кожної нагоди просить маму відвезти її до Гуманітарного товариства, розташованого за 20 миль від їхнього дому. «Я кажу, «Сідай у машину, жінко, їдьмо навідати собак!»», каже Алекс. У своїй кімнаті Алекс має зібрану торбу з книжками, щоби завжди бути напоготові. З її досвіду, собаки найдужче люблять історії про інших собак, наприклад, про Скубі-Ду чи Кліффорда, Великого Червоного Собаку.

На думку Клепацкі, інші притулки можуть запровадити такі ж програми. «Нам потрібна кімната для тренінгів і бібліотека десь із 100 подарованих книжок, та й того. Це майже нічого не коштує, але приносить безцінні результати».

(За матеріалами сайту «Букмоль» http://bokmal.com.ua/places/chytajmo-sobakam-uholos/)